REV. IOURI KOSLOVSKII

As I walk through the shadow of the valley of death...

  • Full Screen
  • Wide Screen
  • Narrow Screen
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

Чи існує Бог?

E-mail Print PDF
User Rating: / 0
PoorBest 

Чи існує Бог?
Отець Юрій Козловський

Опубліковано у журналі "Слово"  2 (30) 2016.

 

Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тілько я!

Т. Шевченко

Цими словами великий Кобзар у безсмертному посланні «І мертвим, і живим…» висловлює позицію неуків, котрі не хочуть вчитися: «Якби ви вчились так, як треба, То й мудрость би була своя». Він підкреслює, що свідомість існування Бога йде саме з навчання. Викладаючи філософію релігії, на першій лекції підкреслюю: якщо поглянути на усю історію науки, то більшість науковців були віруючими людьми. Атеїзм, хоч і числить свою історію від початку існування людства, завжди був переконанням дуже малої горсточки людей. У Британській Енциклопедії вказується, що нерелігійними є близько 14,7% населення Землі, а атеїстами 3,8%. Лише цей факт вже може вказати на те, що глобальна більшість людей у світі вірять в Бога. Звичайно, раціонально це нічого не доводить, але показує досвід мільярдів людей. І їх досвід є релігійним. Вони вірять.

Доказів на користь існування Бога є дуже багато. Звичайно, що «Ніхто й ніколи Бога не бачив» (Йо. 1, 18.) і найкращий доказ існування Бога  - це показати власну віру в Бога: віру щиру, незаперечну, що просякає усе життя наповнюючи його змістом. Саме тому, особами, що в історії Церкви показують та утверджують віру, є не лише проповідники та місіонери, але й мученики! Вистачало одного мучеництва, щоб спричинити віру тисяч людей. Минулого року було задокументовано вбивство 20 християн-коптів воїнами Ісламської держави. В часі цих вбивств стався дивовижний випадок: африканець, який не був християнином, ставши свідком їх жертви, викрикнув: «Їх Бог - мій Бог!» і прийняв також мученицьку смерть, відмовившись заперечити Христа. Отже, віра найкраще прищеплюється не раціональними роздумами, але живим особистим прикладом.

Раціональні докази існування Бога доводять лише існування «якогось» Бога, а не Бога-Живого, Бога Авраама, Ісаака і Якова. Та все ж, давайте поглянемо на такі докази існування Бога.

Загалом їх можна поділити на два типи. Перший – виводить існування Бога з природи речей. Один із абсолютно незаперечних принципів, що лежить в основі наукового пізнання - принцип причинності. Якщо ми бачимо якийсь феномен, ми можемо віднайти у ньому його причину. Наслідок обов’язково несе у собі ті чи інші властивості причини. Власне, відштовхуючись від цього принципу, Святий Тома Аквінський сформулював докази існування Бога, знамениті «П’ять шляхів». Кожен з цих шляхів використовує інші елементи, але процедура та ж.

В світі ми спостерігаємо рух. Кожна річ, що рухається, отримує свій рух від чогось іншого. Це вказує на ланцюг руху, у котрому кожен елемент вказує на свою причину. Цей ланцюг не може бути безкінечним, адже якщо не було початку, не може бути й наслідку. Отже, повинен бути першопочаток, котрий дав рух усьому в світі. Століттями пізніше, Ейнштейн довів, що Всесвіт не може бути безкінечним, він мусів мати початок, як у часі так і в просторі. Розповсюджена теорія щодо цього початку - теорія «Великого вибуху» - вказує на когось, хто спрямував та спричинив цей вибух, хоч фізика нічого про це й не може сказати. Ці шляхи доводять, що багато принципів та феноменів цього світу вказують на необхідність існування єства, котре його спричиняє. Ці аргументи називаються «Космологічними».

Другий тип доказів існування Бога відштовхується від нашого досвіду, нашої психіки. Тут вартує представити кілька шляхів. Перший - може відштовхуватися від релігійного досвіду. Беззаперечним є те, що у всіх традиціях світу та всіх національностях, котрі знаємо зараз, або бачимо у історії, люди переживали релігійний досвід. Тобто, вони досвідчували Бога. Звичайно, атеїст може сказати, що це був самообман, але все ж, ніякий інший досвід, котрий є настільки всюди присутнім, не може бути обманом. Інший спосіб ствердити існування чогось вищого за людське - це наявність в кожній людині глибинного бажання чогось вищого і кращого. Навіть коли ми добиваємося найдосконаліших речей у світі, ми завжди розуміємо, що може і мусить бути ще краще. Ми завжди живемо в усвідомленні того, що те що є, не може бути всім що є. Навіть наш погляд у Всесвіт, у якому шукаємо інших, досконаліших форм життя, є цьому свідченням. Звідки це постійне бажання кращого, більшого? Ніяка інакша істота не має цієї властивості. Наситившись, тварина є задоволена. Людина ж, перебуває постійно у пошуку недосяжної досконалості. Святий Августин одним реченням висловив це бажання: «Неспокійне наше серце доти, поки не спочине в Тобі» (Августин, Сповідь I, 1).

Ще один тип аргументів, котрі можемо використати, - моральні аргументи. Цей світ керується законами. Фізика та багато інших наук досліджують ці закони. Для науковців беззаперечною річчю є те, що ми ці закони лише відслідковуємо та  вивчаємо, але ні в якому разі не складаємо і фактично не можемо на них ніяк вплинути. Чи те ж саме стосується морального закону? Звідки у нас цей закон? Нам видається, що ми маємо на нього значно більше впливу і що моральний закон ми творимо самі. Та все ж, він базується на певних принципах совісті та справедливості, які формулюються не нами. Це дає підставу говорити філософам про моральний закон, який створили не ми. Фізичний світ міг повстати у процесі розвитку матерії, але совість не могла розвинутись в процесі еволюції. Звідки він, моральний закон та що таке совість, котра нам постійно про нього нагадує? Усі ці елементи вказують на існування Єства, котре поза нами, вище нас і котре спричинило нас.

Як вже було сказано вище, ці докази лише вказують на те, що Бог існує. Це лише перший крок на довгому і непростому шляху людини, котрий ми називаємо «духовне життя».  Найчастіше, великими злочинцями та грішниками стають віруючі люди. Навіть найтвердіша віра в існування Бога не обов’язково приводить до морального та доброго життя. Властиво, найнебезпечнішим є не «теоретичний атеїзм», котрий можна заперечувати, але  «практичний атеїзм» - життя без Бога. Люди, котрі живуть так, якби Бога не було, не обов’язково раціонально заперечують його існування. Найчастіше, вони навіть не задумуються над тим, існує Він чи ні? Тому дуже важливо, особливо віруючим особам, запитати себе: Якщо Бог є, що це значить для мого життя? Чи готовий я змінити себе, свої принципи та погляди так, щоб вони відповідали Божим законам? Чи можу я відмовитися від користолюбства, котре шкодить іншим? Чи можу я дотриматися шлюбних обіцянок, котрі давав, або збираюся дати своїй дружині? Чи можу я гідно і чесно виконувати свої професійні обов’язки? Чи готовий я чесно і справедливо жити у суспільстві, котре часто буває нечесним і несправедливим? Чи готовий я жити згідно з Євангелієм, а не лише слухати його, як книжку написану кимось для когось, але не для мене? Адже, можливо, значно гіршим за атеїзм може бути стан християнства, у якому «Бог помер … І ми його вбили!» (Ніцше Ф., Весела наука, 125).

 

 

Add comment


Security code
Refresh

You are here: