REV. IOURI KOSLOVSKII

As I walk through the shadow of the valley of death...

  • Full Screen
  • Wide Screen
  • Narrow Screen
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

ПРО ЩО КРИЧИТЬ КАМІННЯ КОЛІЗЕЮ

E-mail Print PDF
User Rating: / 0
PoorBest 

ПРО ЩО КРИЧИТЬ КАМІННЯ КОЛІЗЕЮ

Пригадую собі враження, коли потрапив уперше до Колізею: кам’яна споруда, котра дихає двотисячолітньою історією, пережила добру сотню поколінь людей, урядів, політичних та суспільних устроїв. Якби ці каміння могли говорити, вони б багато чого могли розповісти. Все ж, коли зараз туди потрапляють люди, в першу чергу вони бачать перед собою місце, у котрому тисячі християн стійко і щиро висловлювали свою християнську віру словом і ділом. Словом, коли відмовлялися зректися віри у Христа-Господа, ділом – коли радше йшли на жорстокі тортури та мученичу смерть, ніж принести жертву поганським богом та імператору. Коли ходиш тінистими галереями Колізею, їхні стогони і крики відлунюють у вухах славу Господеві. Майже дві тисячі років тому Християнство починало зростати на крові своїх мучеників.

Самуїл Масігa був звичайним прибиральником. Одного дня, працюючи на вулицях свого міста Лагор у Пакистані, він замітав вулицю від листя, котре щедро засипало землю. Поліцейський зарештував його за те, що він зробив купу сміття під стіною мечеті і не встиг його вивезти. Після довгих тортур у тюрмі, де з нього знущалися за його християнську віру, він захворів на туберкульоз. Аніж лікувати хворого, тюремник вирішив заробити собі на місце у Джанна (раю) і вбив двадцяти-семи річного хлопця сокирою.

За кілька тисяч кілометрів, у маленькому селищі Чапаррал у Колумбії, отець Ісус Адріан Санчес проводив урок для бідних дітей селян, озброєний чоловік зайшов у клас вивів отця на двір і застрелив на очах у його учнів.

Глибоко у бразильських джунглях сестра Дороті Станг, чину Пресвятої Богородиці (Notre Damme) жила серед місцевого населення, котре постійно утискається компаніями що вирубують ліси. Сестра працювала над захистом їхнім прав та навчала їхніх дітей. Одно дня, йдучи на ферму поблизу міста Анапу у Західному Штаті Парр, її перестріли двоє озброєних людей. Сестра зрозуміла їхні наміри і почали голосно читати Біблію, котру її мучителі кілька хвилин слухали. Згодом її тіло знайшли з шістьма смертельними пораненнями в голову.

Лише кілька місяців тому, на початку лютого цього року бойовики Ісламської Держави зафіксували на відео та з пихою розповсюдили у інтернеті страту 21 єгипетських коптів-християн. «Послідовники Хреста» - ось злочин, за який їм брутально було відтято голови ножами. Нещодавно відвідуючи Єрусалим, над монастирем коптської церкви, що знаходиться поруч з храмом Гробу Господнього, я побачив фотографії цих хлопців, адже більшість з них молоді. Хоч минуло лише кілька місяців від дня їх смерті, коптська Церква проголосила їх святими, зважаючи на мученицьку смерть, якою вони довели цю святість.

Цих історій можна було б зацитувати значно більше. Лише за 15 років 21-го століття кількість мучеників за Христа зросла вже на тисячі. Попереднє століття було безперечно найкривавішим за усю історію християнства. Від первомученика Степана уже понад 70 мільйонів осіб віддали своє життя у мученицькій смерті. 46 мільйонів з них – у ХХ столітті. Це більше ніж усі попередні часи разом взяті. Ці цифри нажаль часто просто замовчуються. Світське суспільство, котре встановилося у більшій частині розвинутого світу просто замовчує або й навмисно применшує дані про мучеників сучасності. Мало хто пам’ятає про людей, котрі з піднятою головою стверджують що віра в Христа Воскреслого для них важливіша за життя. Релігії, тирани та держави переслідують християн до сьогодні і рівень цих переслідувань лише зростає. Наша Українська Церква серед своїх блаженних і святих налічує багато мучеників, котрі протистояли тоталітарним режимам російської імперії, комуністичної Росії, фашистської Німечини та багатьох інших. У нашому календарі багато святих як Йосафат Кунцевич, о. Омельян Ковч, о. Микола Конрад, с. Тарсикія Мацьків, ісповідники віри вл. Йосиф Сліпий, вл. Григорій Хомишин, вл. Микола Чарнецький і багато інших. Ці списки були б безкінечні. Як один дослідник мучеників висловився – «за один день, радянський режим знищував більше людей, ніж Іспанська інквізиція за усі століття свого існування». А таких режимів до сьогодні залишається багато.

Це все змусило папу Івана Павла ІІ звернутися у своєму апостольському листі «Наближення третього тисячоліття» 1994 р. до християн зі словами: «При кінці другого тисячоліття, Церква знову стала Церквою мучеників. Це свідчення не повинно забутися».

Чи плекаємо ми сьогодні належно пам’ять про мучеників нашої Церкви? І як це правильно робити? Звичайно що зараз будуються багато храмів на спогад про цих осіб, книжки публікуються з документи про їх героїчне служіння, ікони зображають їх обличчя і до них ми приносимо наші молитви про заступництво перед престолом Всевишнього. Але чи заради цього вони склали своє життя у смерті? Перш за все вони стали свідками віри і саме до цього і нас закликають – свідчити свою віру. Не просто вірити, але свідчити, щоби інші навколо нас бачили, що ми віримо. Це можна робити в досить простий спосіб – жити згідно з заповідями Господніми, єднатися з Богом у Його Церкві та не соромитися показувати це іншим. Бути християнином сьогодні – це заклик до свідчення. І ніколи як тепер світ його потребує.

Мучеництво також було жертвою. Не лише жертвою власного життя. Як Христос приніс себе у жертві, кожен християнин покликаний постійно жити жертвою – приймати жертву Христову у Святих Тайнах але й сам жертвувати собою заради інших. Бути християнином сьогодні – означає відмовитися від багатьох дуже привабливих теорій і концепцій, котрі поширює світ. Бути християнином сьогодні означає обстоювати життя у всіх його проявах та фазах – від зачаття і до природньої смерті. Це означає відмовитися від злодійських систем у веденні бізнесу чи суспільного життя – не давати і не брати хабарів, не підтримувати систему корупції, що нищить саму гідність особистості. Потрібно самому жити згідно з законами Церкви та суспільства і відстоювати інтереси всіх і кожного, рівно як і свої.

Віддати життя своє за Христа і за інших є також найвищою формою служіння. Каже Христос: «Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох». Це приклад для кожного з нас зрозуміти що найвищим завданням кожного є служити. Це добре розуміють батьки, котрі готові служити своїм дітям, не зважаючи на відсутність вдячності чи визнання. Просто тому що «так потрібно». Вчителі, котрі працюють з дітьми отримуючи мізерну платню та часто зневагу від власних учнів і суспільства. Служіння без очікування винагороди, інакше це не служіння, а заробіток. Жертва власного життя у мучеництві – це найвища форма служіння. Тому що і через століття ця жертва дає свої плоди.

Мученики нашої землі віддавали свої життя, щоб сьогодні ми перебрали від них естафету свідчення і служіння у жертві нашому поколінню. Щоби вогонь нашої віри сьогодні був не менш яскравим ніж вогонь що надихав і надихає мучеників усіх часів складати усе, навіть життя, заради найвищого та найціннішого, чим нас Господь обдарував – безсмертної душі, котра здатна відчути і побачити свого Творця. Такий ідеал зрушує сьогоднішніх відвідувачів Колізею та катакомб у Римі. Цього нас вчать тисячі голосів мучеників, котрі сьогодні, так само як і дві тисячі років тому, з іменем Божим на устах життя своє кладуть як жертву на престол Всевишнього.
 

Add comment


Security code
Refresh

You are here: